закричати —
закрича́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
закричати —
-чу, -чиш, док. 1》 неперех.Почати кричати; загаласувати, залементувати. || Почати видавати різкі пронизливі звуки (про птахів, тварин). 2》 перех. і без додатка. Голосно вигукнути. 3》 неперех., на кого. Почати лаятись, гримати. 4》 перех., рідко. Змучити криком, лайкою і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
закричати —
ЗАКРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. неперех. Почати кричати; загаласувати, залементувати. Пані страшно закричала.. і учепилась руками, немов залізними кігтями, у своє добро (Вовчок, І, 1955, 358); О. Хведор зареготавсь, аж одна дитина закричала спросоння (Н.
Словник української мови в 11 томах
закричати —
Закрича́ти, -чу́, -чи́ш гл. Закричать. Лучче замовчиш, ніж закричиш. Ном.
Словник української мови Грінченка