засвітити —
Ма́чку засвітити: — давати ляпаса [1]
Словник з творів Івана Франка
засвітити —
I див. засвічувати I. II див. засвічувати II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
засвітити —
засвіти́ти 1 дієслово доконаного виду запалити; почати відбивати світло; з'явитися; вдарити засвіти́ти 2 дієслово доконаного виду зіпсувати фотоматеріал
Орфографічний словник української мови
засвітити —
засвіти́ти 1. увімкнути світло (м, ср, ст) ◊ засвіти́ти як псу в зуба́х про слабке освітлення (Франко) 2. сильно вдарити (ст)|| = вгатити ◊ ма́чку засвіти́ти вдарити (ст)|| = пацнути
Лексикон львівський: поважно і на жарт
засвітити —
(кого, що), -чу, засвітиш, док. Показати, проявити, розрекламувати. Так склалося з багатьма рядовими унсовцями з Придністров'я, особливо з тими, що «засвітили» себе (Д. Корчинський).
Словник сучасного українського сленгу
засвітити —
о́чі засвіти́ли (заіскри́ли, засвіти́лися і т. ін.) чиї, у кого і без додатка. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття (радість, задоволення і т. ін.).
Фразеологічний словник української мови
засвітити —
ЗАСВІ́ЧУВАТИ (запалювати що-небудь, щоб викликати світіння), СВІТИ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, ЗАСВІ́ТЛЮВАТИ рідше, РОЗСВІ́ЧУВАТИ розм. — Док.: засвіти́ти, запали́ти, розсвіти́ти.
Словник синонімів української мови
засвітити —
ЗАСВІТИ́ТИ¹ див. засві́чувати¹. ЗАСВІТИ́ТИ² див. засві́чувати².
Словник української мови в 11 томах
засвітити —
Засвітити, -ся см. засвічувати, -ся.
Словник української мови Грінченка