засвітити

засвіти́ти 1. увімкнути світло (м, ср, ст)

◊ засвіти́ти як псу в зуба́х про слабке освітлення (Франко)

2. сильно вдарити (ст)|| = вгатити

◊ ма́чку засвіти́ти вдарити (ст)|| = пацнути

Значення в інших словниках

1. засвітити — Ма́чку засвітити: — давати ляпаса [1]  Словник з творів Івана Франка
2. засвітити — I див. засвічувати I. II див. засвічувати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. засвітити — засвіти́ти 1 дієслово доконаного виду запалити; почати відбивати світло; з'явитися; вдарити засвіти́ти 2 дієслово доконаного виду зіпсувати фотоматеріал  Орфографічний словник української мови
4. засвітити — (кого, що), -чу, засвітиш, док. Показати, проявити, розрекламувати. Так склалося з багатьма рядовими унсовцями з Придністров'я, особливо з тими, що «засвітили» себе (Д. Корчинський).  Словник сучасного українського сленгу
5. засвітити — о́чі засвіти́ли (заіскри́ли, засвіти́лися і т. ін.) чиї, у кого і без додатка. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття (радість, задоволення і т. ін.).  Фразеологічний словник української мови
6. засвітити — ЗАСВІ́ЧУВАТИ (запалювати що-небудь, щоб викликати світіння), СВІТИ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, ЗАСВІ́ТЛЮВАТИ рідше, РОЗСВІ́ЧУВАТИ розм. — Док.: засвіти́ти, запали́ти, розсвіти́ти.  Словник синонімів української мови
7. засвітити — Засвіти́ти, -свічу́, -сві́тиш, -сві́тять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. засвітити — ЗАСВІТИ́ТИ¹ див. засві́чувати¹. ЗАСВІТИ́ТИ² див. засві́чувати².  Словник української мови в 11 томах
9. засвітити — Засвітити, -ся см. засвічувати, -ся.  Словник української мови Грінченка