1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

засвітити

засвіти́ти 1. увімкнути світло (м, ср, ст)

◊ засвіти́ти як псу в зуба́х про слабке освітлення (Франко)

2. сильно вдарити (ст)|| = вгатити

◊ ма́чку засвіти́ти вдарити (ст)|| = пацнути

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засвітити — Ма́чку засвітити: — давати ляпаса [1] Словник з творів Івана Франка
  2. засвітити — I див. засвічувати I. II див. засвічувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. засвітити — засвіти́ти 1 дієслово доконаного виду запалити; почати відбивати світло; з'явитися; вдарити засвіти́ти 2 дієслово доконаного виду зіпсувати фотоматеріал Орфографічний словник української мови
  4. засвітити — (кого, що), -чу, засвітиш, док. Показати, проявити, розрекламувати. Так склалося з багатьма рядовими унсовцями з Придністров'я, особливо з тими, що «засвітили» себе (Д. Корчинський). Словник сучасного українського сленгу
  5. засвітити — о́чі засвіти́ли (заіскри́ли, засвіти́лися і т. ін.) чиї, у кого і без додатка. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття (радість, задоволення і т. ін.). Фразеологічний словник української мови
  6. засвітити — ЗАСВІ́ЧУВАТИ (запалювати що-небудь, щоб викликати світіння), СВІТИ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, ЗАСВІ́ТЛЮВАТИ рідше, РОЗСВІ́ЧУВАТИ розм. — Док.: засвіти́ти, запали́ти, розсвіти́ти. Словник синонімів української мови
  7. засвітити — Засвіти́ти, -свічу́, -сві́тиш, -сві́тять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. засвітити — ЗАСВІТИ́ТИ¹ див. засві́чувати¹. ЗАСВІТИ́ТИ² див. засві́чувати². Словник української мови в 11 томах
  9. засвітити — Засвітити, -ся см. засвічувати, -ся. Словник української мови Грінченка