засвітити

ЗАСВІ́ЧУВАТИ (запалювати що-небудь, щоб викликати світіння), СВІТИ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, ЗАСВІ́ТЛЮВАТИ рідше, РОЗСВІ́ЧУВАТИ розм. — Док.: засвіти́ти, запали́ти, розсвіти́ти. Нарешті вона засвічує каганчик, тремтячою рукою ставить на припічок (Григорій Тютюнник); В неділю або в свято Роман світив свічки, засвічував лампадку (І. Нечуй-Левицький); Калина запалювала лампу, перевіряла синові зошити (В. Козаченко); По Волзі, засвітлюючи білі та червоні ліхтарі сигналів, пробирався старий бакенщик (О. Ільченко); (Адам:) Прошу вас, дуже прошу, не розсвічуйте світла... боюсь... (Мирослав Ірчан).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

засвітити — Ма́чку засвітити: — давати ляпаса [1] Словник з творів Івана Франка
засвітити — I див. засвічувати I. II див. засвічувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
засвітити — засвіти́ти 1 дієслово доконаного виду запалити; почати відбивати світло; з'явитися; вдарити засвіти́ти 2 дієслово доконаного виду зіпсувати фотоматеріал Орфографічний словник української мови
засвітити — засвіти́ти 1. увімкнути світло (м, ср, ст) ◊ засвіти́ти як псу в зуба́х про слабке освітлення (Франко) 2. сильно вдарити (ст)|| = вгатити ◊ ма́чку засвіти́ти вдарити (ст)|| = пацнути Лексикон львівський: поважно і на жарт
засвітити — (кого, що), -чу, засвітиш, док. Показати, проявити, розрекламувати. Так склалося з багатьма рядовими унсовцями з Придністров'я, особливо з тими, що «засвітили» себе (Д. Корчинський). Словник сучасного українського сленгу
засвітити — о́чі засвіти́ли (заіскри́ли, засвіти́лися і т. ін.) чиї, у кого і без додатка. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття (радість, задоволення і т. ін.). Фразеологічний словник української мови
засвітити — Засвіти́ти, -свічу́, -сві́тиш, -сві́тять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
засвітити — ЗАСВІТИ́ТИ¹ див. засві́чувати¹. ЗАСВІТИ́ТИ² див. засві́чувати². Словник української мови в 11 томах
засвітити — Засвітити, -ся см. засвічувати, -ся. Словник української мови Грінченка