засвітлювати
ЗАСВІ́ЧУВАТИ (запалювати що-небудь, щоб викликати світіння), СВІТИ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, ЗАСВІ́ТЛЮВАТИ рідше, РОЗСВІ́ЧУВАТИ розм. — Док.: засвіти́ти, запали́ти, розсвіти́ти. Нарешті вона засвічує каганчик, тремтячою рукою ставить на припічок (Григорій Тютюнник); В неділю або в свято Роман світив свічки, засвічував лампадку (І. Нечуй-Левицький); Калина запалювала лампу, перевіряла синові зошити (В. Козаченко); По Волзі, засвітлюючи білі та червоні ліхтарі сигналів, пробирався старий бакенщик (О. Ільченко); (Адам:) Прошу вас, дуже прошу, не розсвічуйте світла... боюсь... (Мирослав Ірчан).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- засвітлювати — -юю, -юєш, недок., перех. Те саме, що засвічувати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- засвітлювати — засві́тлювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- засвітлювати — ЗАСВІ́ТЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. Те саме, що засві́чувати¹. По Волзі, засвітлюючи білі та червоні ліхтарі сигналів, пробирався старий бакенщик (Ільч., Вибр., 1948, 61); *Образно. Ці слова засвітлюють радісну надію в очах (Донч., І, 1956, 123). Словник української мови в 11 томах