засвітити

о́чі засвіти́ли (заіскри́ли, засвіти́лися і т. ін.) чиї, у кого і без додатка. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття (радість, задоволення і т. ін.). Трохи не застрибало хлоп’я з радощів, очі засвітили, заіскрили (Панас Мирний); Очі в Галі засвітилися якоюсь рішучістю (С. Васильченко).

світи́ти / засвіти́ти очи́ма (о́ком, білка́ми) на кого і без додатка. 1. Пильно дивитися, поглядати на кого-небудь. Мій парубок (Яків) тільки очима світить та поза мною посувається (Марко Вовчок); — Які проворні,— дорікає він і світить оком на Охріма та Гараська (Григорій Тютюнник); — А ти хвостом не крути і за чужі спини не ховайся,— засвітив на нього оком Латочка (Григорій Тютюнник). 2. Виявляти поглядом якесь почуття (перев. гніву, роздратування). Свекруха світила очима на невістку ще й тоді, як чоловік був дома; а як його у військо взяли, то докорам кінця-краю не було (Панас Мирний); Строганиха .. тепло світила очима і просила гостей сідати на садовій лаві (А. М’ястківський); — Принесіть березки! — сказала генеральша поважно, тихо, мов звеліла хустку або води подати, тілько (тільки) засвітила очима хижо (Панас Мирний); — Облиш! — завищала вона (Маланка) пронизуватим голосом і засвітила на нього (Андрія) зеленими, повними злорадної втіхи, очима.— Не займай, скалічить (М. Коцюбинський). 3. тільки недок. світи́ти очи́ма, без додатка, перев. ірон. Не мати чим освітлювати приміщення. А ще (їмость) лютило те, що нафта вийде сьогодні-завтра, а тоді світи очима (Л. Мартович); — Оце ж, синку, ані сірників, ані гасу .. Світять люди очима (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. засвітити — Ма́чку засвітити: — давати ляпаса [1]  Словник з творів Івана Франка
2. засвітити — I див. засвічувати I. II див. засвічувати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. засвітити — засвіти́ти 1 дієслово доконаного виду запалити; почати відбивати світло; з'явитися; вдарити засвіти́ти 2 дієслово доконаного виду зіпсувати фотоматеріал  Орфографічний словник української мови
4. засвітити — засвіти́ти 1. увімкнути світло (м, ср, ст) ◊ засвіти́ти як псу в зуба́х про слабке освітлення (Франко) 2. сильно вдарити (ст)|| = вгатити ◊ ма́чку засвіти́ти вдарити (ст)|| = пацнути  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. засвітити — (кого, що), -чу, засвітиш, док. Показати, проявити, розрекламувати. Так склалося з багатьма рядовими унсовцями з Придністров'я, особливо з тими, що «засвітили» себе (Д. Корчинський).  Словник сучасного українського сленгу
6. засвітити — ЗАСВІ́ЧУВАТИ (запалювати що-небудь, щоб викликати світіння), СВІТИ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, ЗАСВІ́ТЛЮВАТИ рідше, РОЗСВІ́ЧУВАТИ розм. — Док.: засвіти́ти, запали́ти, розсвіти́ти.  Словник синонімів української мови
7. засвітити — Засвіти́ти, -свічу́, -сві́тиш, -сві́тять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. засвітити — ЗАСВІТИ́ТИ¹ див. засві́чувати¹. ЗАСВІТИ́ТИ² див. засві́чувати².  Словник української мови в 11 томах
9. засвітити — Засвітити, -ся см. засвічувати, -ся.  Словник української мови Грінченка