заячий

За́ячий, -ча, -че; -ячі, -чих

Значення в інших словниках

1. заячий — за́ячий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. заячий — -а, -е. 1》 Прикм. до заєць. || Власт. зайцю. || Зробл. із хутра зайця. Заяча губа — вроджена вада людини, що виявляється у роздвоєнні верхньої губи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заячий — за́яча душа́. 1. Боязка, полохлива людина. Нічого, крім презирства, в неї (Ольги) до цих паненят нема, всі вони заячі душі (Я. Качура). 2. Уживається для вираження незадоволення, роздратування з приводу чого-небудь.  Фразеологічний словник української мови
4. заячий — БОЯЗКИ́Й (властивий боязкій людині, який виражає страх), БОЯЗЛИ́ВИЙ рідше, БОЯГУ́ЗЛИВИЙ зневажл.; ЗА́ЯЧИЙ зневажл. (перев. у складі деяких стійких словосполучень); ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
5. заячий — ЗА́ЯЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до за́єць. І по заячому сліду інколи знаходять ведмедя (Укр.. присл.., 1955, 269); На снігу виднілися заячі петлі (Донч., V, 1957, 475); // Власт. зайцю. Іде бідолаха [Заєць] до медвежої гаври.  Словник української мови в 11 томах
6. заячий — Заячий, -а, -е 1) Заячій. На новий рік прибавилось дня на заячий скік. Ном. № 513. 2) раст.: а) заячий го́рох. Астрагонъ широколистый. б) — капуста. Sedum Telephium L. ЗЮЗО. І. 168. в) — квас. Oxalis. Шух. І. 22. г) заяча крівця, заячий крівець.  Словник української мови Грінченка