заячий

за́ячий

-а, -е.

1》 Прикм. до заєць.

|| Власт. зайцю.

|| Зробл. із хутра зайця.

Заяча губа — вроджена вада людини, що виявляється у роздвоєнні верхньої губи.

Заяча капуста — багаторічна трав'яниста рослина з родини товстянкових із м'ясистим листям і великими м'ясистими бульбами на кореневищі.

Заяча крівця — багаторічна трав'яниста рослина родини тирличевих, що використовується в медицині для лікування ряду внутрішніх хвороб і для загоювання ран.

Заяча лапка розм. — назва білої куріпки (за сильно опушені пір'ям ноги взимку).

Заячий холодок — багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних.

2》 перен. Боязкий, полохливий.

Заяча душа — про несміливу, боягузливу людину.

Значення в інших словниках

1. заячий — за́ячий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. заячий — за́яча душа́. 1. Боязка, полохлива людина. Нічого, крім презирства, в неї (Ольги) до цих паненят нема, всі вони заячі душі (Я. Качура). 2. Уживається для вираження незадоволення, роздратування з приводу чого-небудь.  Фразеологічний словник української мови
3. заячий — БОЯЗКИ́Й (властивий боязкій людині, який виражає страх), БОЯЗЛИ́ВИЙ рідше, БОЯГУ́ЗЛИВИЙ зневажл.; ЗА́ЯЧИЙ зневажл. (перев. у складі деяких стійких словосполучень); ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
4. заячий — За́ячий, -ча, -че; -ячі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. заячий — ЗА́ЯЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до за́єць. І по заячому сліду інколи знаходять ведмедя (Укр.. присл.., 1955, 269); На снігу виднілися заячі петлі (Донч., V, 1957, 475); // Власт. зайцю. Іде бідолаха [Заєць] до медвежої гаври.  Словник української мови в 11 томах
6. заячий — Заячий, -а, -е 1) Заячій. На новий рік прибавилось дня на заячий скік. Ном. № 513. 2) раст.: а) заячий го́рох. Астрагонъ широколистый. б) — капуста. Sedum Telephium L. ЗЮЗО. І. 168. в) — квас. Oxalis. Шух. І. 22. г) заяча крівця, заячий крівець.  Словник української мови Грінченка