збагачення —
збага́чення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
збагачення —
-я, с. 1》 Дія за знач. збагатити і стан за знач. збагатитися. 2》 спец. Процес, унаслідок якого збільшується вміст корисних речовин у чому-небудь (руді, вугіллі, ґрунті і т. ін.). Збагачення харчових продуктів — підвищення біологічної цінності харчових продуктів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
збагачення —
ЗБАГА́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. збагати́ти і стан за знач. збагати́тися. Заробітки Олени Хобти великі, але ми не спостерігали у неї найменшого прагнення до особистого збагачення (Вол., Сади..
Словник української мови в 11 томах