Значення в інших словниках
-
збруя —
Зброя [X]
Словник з творів Івана Франка
-
збруя —
збру́я іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
збруя —
Ї, ор. -єю. Предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж; заст. – спорядження воїна. Запорожці напували коней, лагодили збрую і зброю (В.Малик); [Маруся:] Буду тобі козацькую збрую готувати (І.Нечуй-Левицький).
Літературне слововживання
-
збруя —
-ї, ж. 1》 Предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж. 2》 заст. Спорядження воїна.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
збруя —
1. зброя 2. це кінська
Словник чужослів Павло Штепа
-
збруя —
Знаряддя для верхової їзди; дає змогу вершникові осідлати коня та керувати ним; вуздечка, сідло, чепрак.
Універсальний словник-енциклопедія
-
збруя —
У́ПРЯЖ (сукупність предметів для запрягання коней та інших тварин), ЗБРУ́Я, ШО́РИ мн., УПРЯ́ЖКА, ЗАПРЯ́ЖКА, ЗА́ПРЯГ, ПІДПРЯ́ЖКА, ПРИСТЯ́ЖКА діал. (для підпряжного коня). Дві пари найкращих жеребців запрягли, нова упряж з бубонцями (В.
Словник синонімів української мови
-
збруя —
ЗБРУ́Я, ї, ж. 1. Предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж. Йшли рядками верблюди в блискучій збруї, вкриті червоними покрівцями з золотими торочками (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
збруя —
Збру́я, -ру́ї ж. Сбруя. Постав коня у станочку, повісь збрую на кілочку, а сам іди у нову світлочку. Лавр. 64.
Словник української мови Грінченка