збруя

У́ПРЯЖ (сукупність предметів для запрягання коней та інших тварин), ЗБРУ́Я, ШО́РИ мн., УПРЯ́ЖКА, ЗАПРЯ́ЖКА, ЗА́ПРЯГ, ПІДПРЯ́ЖКА, ПРИСТЯ́ЖКА діал. (для підпряжного коня). Дві пари найкращих жеребців запрягли, нова упряж з бубонцями (В. Кучер); Іноді новобранці виразно відчували запах дьогтю і кінського поту — то пахла кінська ремінна збруя, що лежала жужмом біля гарби (Григорій Тютюнник); Запрягайте коні в шори, коні воронії (пісня); Старий.. поправив упряжку та натягнув віжки, готовий рушати в дорогу (Д. Бедзик); Промчали через садок перепуджені коні в запряжці і без їздового (О. Гончар); Не знав (кінь) запрягу і з неприхованою зневагою дивився на тих жалюгідних коняг, що тягли по розмоклій дорозі купецькі повози (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. збруя — Зброя [X]  Словник з творів Івана Франка
2. збруя — збру́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. збруя — Ї, ор. -єю. Предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж; заст. – спорядження воїна. Запорожці напували коней, лагодили збрую і зброю (В.Малик); [Маруся:] Буду тобі козацькую збрую готувати (І.Нечуй-Левицький).  Літературне слововживання
4. збруя — -ї, ж. 1》 Предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж. 2》 заст. Спорядження воїна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. збруя — 1. зброя 2. це кінська  Словник чужослів Павло Штепа
6. збруя — Знаряддя для верхової їзди; дає змогу вершникові осідлати коня та керувати ним; вуздечка, сідло, чепрак.  Універсальний словник-енциклопедія
7. збруя — Збру́я, збру́ї, збру́єю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. збруя — ЗБРУ́Я, ї, ж. 1. Предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж. Йшли рядками верблюди в блискучій збруї, вкриті червоними покрівцями з золотими торочками (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
9. збруя — Збру́я, -ру́ї ж. Сбруя. Постав коня у станочку, повісь збрую на кілочку, а сам іди у нову світлочку. Лавр. 64.  Словник української мови Грінченка