зверху —
зве́рху 1 прислівник незмінювана словникова одиниця зве́рху 2 прийменник незмінювана словникова одиниця розм.
Орфографічний словник української мови
зверху —
ЗВЕРХУ – З ВЕРХУ, З ВЕРХА Зверху, присл. У верхній частині чогось; у напрямі вниз тощо; у знач. прийм. – Еге, "добре". А як дід зверху костуром? (М.
Літературне слововживання
зверху —
пр., поверх, зверх, не внизу; ззовні, на поверхні, не всередині; згори.
Словник синонімів Караванського
зверху —
I присл. 1》 У верхній, горішній частині чого-небудь, угорі; прот. внизу. Нехай буде зверху чиє — нехай буде так, як хочеться комусь. 2》 Поверх кого-, чого-небудь. 3》 На поверхні чого-небудь. 4》 Зовні; прот. всередині. || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зверху —
диви́тися (погляда́ти) згори́ (зве́рху) вниз (звисока́, зве́рхньо) на кого. Зневажливо, зверхньо ставитися до кого-небудь. Голову завжди несла (мама) якось високо, немов дивилась на всякого згори вниз (Панас Мирний)...
Фразеологічний словник української мови
зверху —
ВГОРІ́ (УГОРІ́) (у верхній, горішній частині чогось), НАГОРІ́, ЗВЕ́РХУ, НАВЕРХУ́. Вона рвала його (комиш), ламала, крутила.., а він згинавсь, упирався, зчіплювався вгорі китицями (М.
Словник синонімів української мови
зверху —
ЗВЕ́РХУ¹, присл. 1. У верхній, горішній частині чого-небудь, угорі; протилежне внизу. Зверху, на самому краєчку гори, стирчать не дуже високі дикі груші та кущі і дуже виразно вирізуються на синьому небі (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах