звичений —
ЗВИ́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. до зви́чити. У неї погано діти звичені (Сл. Б. Грінченка); Вони до сього звичені (Марко Вовчок).
Словник української мови у 20 томах
звичений —
Зви́чений, -а, -е Пріученный. У неї потно діти звичені. Черниг. у. Вони до сього звичені. МВ. (О. 1862. III. 52).
Словник української мови Грінченка