звичений

Зви́чений, -а, -е

Пріученный. У неї потно діти звичені. Черниг. у. Вони до сього звичені. МВ. (О. 1862. III. 52).

Значення в інших словниках

1. звичений — ЗВИ́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. до зви́чити. У неї погано діти звичені (Сл. Б. Грінченка); Вони до сього звичені (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
2. звичений — Зви́чений, -на, -не до чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)