звичений

ЗВИ́ЧЕНИЙ, а, е, діал.

Дієпр. пас. до зви́чити.

У неї погано діти звичені (Сл. Б. Грінченка);

Вони до сього звичені (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. звичений — Зви́чений, -на, -не до чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
2. звичений — Зви́чений, -а, -е Пріученный. У неї потно діти звичені. Черниг. у. Вони до сього звичені. МВ. (О. 1862. III. 52).  Словник української мови Грінченка