звуконаслідування —
звуконаслі́дування іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
звуконаслідування —
-я, с. Відтворення голосом або технічними засобами природних і механічних звучань. || лінгв. Слово, що виникло завдяки наслідуванню природного звучання позначуваного ним предмета.
Великий тлумачний словник сучасної мови
звуконаслідування —
• звуконаслідування , ономатопея — у худож. мові один із способів звукописання, що полягає в оптимальному зближенні звучання слова і його змісту, імітація звуків природи (грім, дощ, вітер) та ін. за допомогою прямого їх наслідування. Напр.
Українська літературна енциклопедія
звуконаслідування —
ЗВУКОНАСЛІ́ДУВАННЯ, я, с. Відтворення голосом або технічними засобами природних і механічних звучань. Здатність морських риб і тварин створювати і сприймати звуки відома здавна.
Словник української мови в 11 томах