Значення в інших словниках
-
здиміти —
зди́міти дієслово доконаного виду діал. здимі́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
здиміти —
див. зникати; тікати
Словник синонімів Вусика
-
здиміти —
I здим`ітидив. здиміти. II зд`иміти-ію, -ієш і діал. здиміти, -ію, -ієш, док. 1》 Перетворитися в дим, згоріти. 2》 перен. Зникнути, щезнути безслідно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
здиміти —
(-млю, -миш) док.; мол., жрм. Піти, поїхати кудись; зникнути. А зовсім недавно вивітрився і Жадан, здимів наш невгамовний речник і поводир (Книжник, 2001, № 24); Фуршет. Еліта, ледь пригубивши, здиміла (УС, 2001, ч. 14); Фольксваген уже здимів (Л. Кононович, Феміністка).
Словник жарґонної лексики української мови
-
здиміти —
ЗГОРІ́ТИ (знищитися вогнем), СПАЛИ́ТИСЯ, ПРОГОРІ́ТИ, ПЕРЕГОРІ́ТИ, ВИ́ГОРІТИ, СПОПЕЛІ́ТИ, ЗДИ́МІТИ (ЗДИМІ́ТИ) діал. (до кінця, до останку). — Недок.
Словник синонімів української мови
-
здиміти —
ЗДИ́МІТИ, ію, ієш і діал. ЗДИМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Перетворитися в дим, згоріти. Слобода, здимівши, дотлівала в пожарищі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 579). *У порівн. І звідки ті гайдамаки взялися? І куди вони зникли? Зникли, як здиміли!...
Словник української мови в 11 томах
-
здиміти —
Зди́міти, -мію, -єш гл. Обратиться въ дымъ, разсѣяться какъ дымъ. Пропав, як здимів. Ном. № 1871.
Словник української мови Грінченка