здиміти
(-млю, -миш) док.; мол., жрм. Піти, поїхати кудись; зникнути. А зовсім недавно вивітрився і Жадан, здимів наш невгамовний речник і поводир (Книжник, 2001, № 24); Фуршет. Еліта, ледь пригубивши, здиміла (УС, 2001, ч. 14); Фольксваген уже здимів (Л. Кононович, Феміністка).
Короткий словник жарґонної лексики української мови