зловживання —
зловжива́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
зловживання —
Передбачувана дія, що має наміром спричинити людині фізичну, психічну чи матеріальну шкоду. англ. abuse / misuse; нім. Mißbrauch m –s, -¨e; угор. visszaélés; рос. злоупотребление.
Словник із соціальної роботи
зловживання —
Надужиття, надуживання, р. зловжиток.
Словник синонімів Караванського
зловживання —
[злоўжиеван':а] -н':а, р. мн. -ан'
Орфоепічний словник української мови
зловживання —
-я, с. 1》 Дія за знач. зловживати. 2》 Провина, пов'язана з незаконними чи злочинними діями. Зловживання владою або посадовим становищем — умисне, з корисливих мотивів використання посадовою особою влади чи посадового становища.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зловживання —
ЗЛОВЖИВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. зловжива́ти. В душі не любив [Улас] його за ту грубу силу, яка аж кипіла в цій людині, і за те зловживання своїм службовим становищем, яке дуже часто допускав Гнат і в роботі, і в побуті (Тют.
Словник української мови в 11 томах