зловживання
ЗЛОВЖИВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. зловжива́ти.
В душі не любив [Улас] його за ту грубу силу, яка аж кипіла в цій людині, і за те зловживання своїм службовим становищем, яке дуже часто допускав Гнат і в роботі, і в побуті (Тют., Вир, 1964, 149);
Зловживання алкоголем не тільки викликає зайві зморшки на обличчі та зміну кольору носа, але й сприяє глибоким змінам у психіці (Знання.., 7, 1966, 7).
2. Провина, зв’язана з незаконними чи злочинними діями.
Запідозрити Федора в зловживаннях, за які він міг би боятися відповідальності перед законом, Валентина не могла (Руд., Вітер.., 1958, 64).
Словник української мови (СУМ-11)