зловживання

Передбачувана дія, що має наміром спричинити людині фізичну, психічну чи матеріальну шкоду.

англ. abuse / misuse; нім. Mißbrauch m –s, -¨e; угор. visszaélés; рос. злоупотребление.

Значення в інших словниках

1. зловживання — зловжива́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. зловживання — Надужиття, надуживання, р. зловжиток.  Словник синонімів Караванського
3. зловживання — [злоўжиеван':а] -н':а, р. мн. -ан'  Орфоепічний словник української мови
4. зловживання — -я, с. 1》 Дія за знач. зловживати. 2》 Провина, пов'язана з незаконними чи злочинними діями. Зловживання владою або посадовим становищем — умисне, з корисливих мотивів використання посадовою особою влади чи посадового становища.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. зловживання — Зловжива́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. зловживання — ЗЛОВЖИВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. зловжива́ти. В душі не любив [Улас] його за ту грубу силу, яка аж кипіла в цій людині, і за те зловживання своїм службовим становищем, яке дуже часто допускав Гнат і в роботі, і в побуті (Тют.  Словник української мови в 11 томах