зустрічати

Зустріва́ти, -ва́ю, -ва́єш і зустріча́ти, -ча́ю, -ча́єш; зустрі́ти і зустрі́нути, -рі́ну, -неш

Значення в інших словниках

1. зустрічати — зустріча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зустрічати — ЗУСТРІВАТИ, ЗУСТРІЧАТИ, стрічати, стрівати, здибити; (часто) бачити; (на дорозі, кого) перестрівати, (що) надибувати, натрапляти на; (у тексті) подибувати; (на віку) стикатися з; (гостя) вітати, приймати; (Новий Рік) святкувати; (підтримку) діставати; (образу, чим) реагувати на  Словник синонімів Караванського
3. зустрічати — і діал. зострічати, -аю, -аєш, недок., зустрінути і діал. зострінути, зустріти і діал. зостріти, -іну, -інеш, док., перех. 1》 Зближатися, сходитися з ким-, чим-небудь, хто (що) рухається навпроти. || Зближаючись, торкатися один одного (про предмети).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зустрічати — ВІТА́ТИ (гостинно зустрічати кого-небудь перев. з частуванням), ПРИЙМА́ТИ, ЗУСТРІЧА́ТИ. — Док.: прийня́ти, зустрі́нути, зустрі́ти. (Хуса:) Я власне хтів тебе просити, щоб помогла мені гостей вітати (Леся Українка); Гущу прийняли добре.  Словник синонімів української мови
5. зустрічати — ЗУСТРІЧА́ТИ і діал. ЗОСТРІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗУСТРІ́НУТИ і діал. ЗОСТРІ́НУТИ, ЗУСТРІ́ТИ і діал. ЗОСТРІ́ТИ, і́ну, і́неш, док., перех. 1. Зближатися, сходитися з ким-, чим-небудь, хто (що) рухається навпроти.  Словник української мови в 11 томах
6. зустрічати — Зустріча́ти, -ча́ю, -єш гл. = зустрівати.  Словник української мови Грінченка