Значення в інших словниках
-
зустрічний —
зустрі́чний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
зустрічний —
[зустр’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
зустрічний —
-а, -е. 1》 Який рухається назустріч. || у знач. ім. зустрічний, -ного, ч.; зустрічна, -ної, ж. Людина, яка зустрічається, трапляється кому-небудь на шляху. || Розташований поблизу шляху, яким хто-небудь іде або їде.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зустрічний —
ЗУСТРІ́ЧНИЙ (який рухається назустріч або має напрям руху, протилежний чомусь), СТРІ́ЧНИЙ розм., ПЕРЕСТРІ́ЧНИЙ діал.; СУПРОТИ́ВНИЙ (про вітер, течію тощо). З гуркотом і брязкотом проносились зустрічні поїзди (М.
Словник синонімів української мови
-
зустрічний —
ЗУСТРІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який рухається назустріч. На околиці парку довідались у зустрічної жінки, де саме вулиця Коцюбинського (Олесь Донченко, V, 1957, 259); З гуркотом і брязкотом проносились зустрічні поїзди (Микола Трублаїні, Глиб.
Словник української мови в 11 томах
-
зустрічний —
Зустрічний, -а, -е Встрѣчный. А зустрічний каже: як же ми розійдемось, коли місточок узенький? Кв. II. 40.
Словник української мови Грінченка