зустрічний

ЗУСТРІ́ЧНИЙ (який рухається назустріч або має напрям руху, протилежний чомусь), СТРІ́ЧНИЙ розм., ПЕРЕСТРІ́ЧНИЙ діал.; СУПРОТИ́ВНИЙ (про вітер, течію тощо). З гуркотом і брязкотом проносились зустрічні поїзди (М. Трублаїні); Коли вдалині показувався стрічний пароплав, "Комсомол" гудів, а з стрічного пароплава теж відповідали гудком (О. Донченко); Вітри крутнулись перестрічні (П. Тичина); Пліт.. наче страшився таємничої глибини і могутності супротивної течії (С. Голованівський).

Значення в інших словниках

1. зустрічний — зустрі́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. зустрічний — [зустр’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. зустрічний — -а, -е. 1》 Який рухається назустріч. || у знач. ім. зустрічний, -ного, ч.; зустрічна, -ної, ж. Людина, яка зустрічається, трапляється кому-небудь на шляху. || Розташований поблизу шляху, яким хто-небудь іде або їде.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зустрічний — Зустрі́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. зустрічний — ЗУСТРІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який рухається назустріч. На околиці парку довідались у зустрічної жінки, де саме вулиця Коцюбинського (Олесь Донченко, V, 1957, 259); З гуркотом і брязкотом проносились зустрічні поїзди (Микола Трублаїні, Глиб.  Словник української мови в 11 томах
6. зустрічний — Зустрічний, -а, -е Встрѣчный. А зустрічний каже: як же ми розійдемось, коли місточок узенький? Кв. II. 40.  Словник української мови Грінченка