калавур —
Калавур, -ра м. Заимствов. изъ русскаго языка. 1) Караулъ. Ой кругом церини січової калавури стали. н. п. Для ночі вдвоє калавури на всіх поставили баштах. Котл. Ен. V. 40. 2) Крикъ: караулъ! А він гукає: пробі! калавур! Гліб. 16.
Словник української мови Грінченка