калавур
Калавур, -ра
м. Заимствов. изъ русскаго языка.
1) Караулъ. Ой кругом церини січової калавури стали. н. п. Для ночі вдвоє калавури на всіх поставили баштах. Котл. Ен. V. 40.
2) Крикъ: караулъ! А він гукає: пробі! калавур! Гліб. 16.
Словник української мови Грінченка