калатати —
калата́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
калатати —
Стукати, вдаряти, бити; (у дзвін) дзвонити; (- серце) битися, р. калататися.
Словник синонімів Караванського
калатати —
див. дзвонити; трясти
Словник синонімів Вусика
калатати —
-аю, -аєш, недок. 1》 чим, об що, у що, також без додатка. Часто й сильно бити, стукати чим-небудь. || Утворювати звуки, схожі на стукання калаталом. 2》 Сигналізувати дзвоном, биттям об що-небудь; дзвонити. 3》 без додатка. Те саме, що калататися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
калатати —
кала́тати 1. бити часто і сильно, стукати (перев. по металу)(м, ср, ст) 2. ірон. битися, стукати (про серце)(м, ср, ст): Моє серце так калата, як та бру́дна чорна шмата (із пісні)||калабуцькатися 3. ірон. жити, існувати: – Привіт, Стефку, як справи?...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
калатати —
вік калата́ти / скалата́ти. Жити в біді, без любові, миру і злагоди; горювати. — Ні, мамо, Галя буде жінка якраз по мені..— Я не забороняю. Не жалкуй тільки, дитино моя, на матір, як — не приведи, Господи — прийдеться вік калатати...
Фразеологічний словник української мови
калатати —
КАЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. чим, об що, у що, також без додатка. Часто й сильно бити, стукати чим-небудь. Діти свистали в закуплені в місті свиставки, калатали глиняними брязкалами (Фр.
Словник української мови в 11 томах
калатати —
Калата́ти, -та́ю, -єш, одн. в. калатнути, -тну, -не́ш гл. 1) Бить, колотить, ударить. Калатнув батька. Н. Вол. у. 2) Стучать, стукнуть. 3) Звонить. Ото калатають, ще й дзвони поб'ють. Харьк. г. 4) Хлопотать, прилагать усилія, биться.
Словник української мови Грінченка