калач —
-а, ч. Білий хліб особливої форми, випечений із крученого й переплетеного тіста.
Великий тлумачний словник сучасної мови
калач —
Більше днів, як калачів. Не їдж всього сьогодні, пам'ятай, що і завтра буде день. Звабиш калачем, а не відженеш і бичем. Чоловіка легко привабити, та тяжко позбутися. Ніхто не тікає від калача, але від бича. Ніхто не втікає від гаразду, а від біди.
Приповідки або українсько-народня філософія
калач —
Обрядовий (весільний, святковий) хліб; в Україні, Білорусі та Росії відомий під назвою коровай.
Універсальний словник-енциклопедія
калач —
і калаче́м не ви́манити кого. Не можна вмовити кого-небудь піти звідкись. У могилу і дубцем не заженеш, а з могили і калачем не виманиш (Укр.. присл..). (і (нія́ким)) калаче́м (ме́дом) не замани́ти кого і без додатка.
Фразеологічний словник української мови
калач —
КАЛА́Ч, а́, ч. Білий хліб особливої форми, випечений із крученого й переплетеного тіста. Хочеш їсти калачі — не сиди на печі (Укр.. присл.., 1955, 81); Пекарня і справді чудова: тут..
Словник української мови в 11 томах
калач —
Калач, -ча м. 1) Калачъ. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 1423. Чужим діткам дулі, а нашому калачі, щоб спало уночі. Мет. 3. Вип'є коряк меду чи горілки, калачем закупіть. К. ЧР. 273.
Словник української мови Грінченка