карати

Кара́ти, -ра́ю, -ра́єш, -ра́є

Значення в інших словниках

1. карати — (здійснювати кару) підсил. розправлятися з ким, (з метою відівчити від чогось) провчити, (зі знущаннями) мочити.  Словник синонімів Полюги
2. карати — кара́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. карати — Накладати кару <�стягнення, покуту>, завдавати кари, ур. побивати камінням; (з муками) катувати, піддавати катуванню <�тортурам>, мучити, мордувати; п-к -АЮЧИЙ, що карає, звиклий карати, радий покарати, каратель, каральний.  Словник синонімів Караванського
4. карати — Покарати, вбивати, вішати, закатовувати, замучувати, засуджувати, збиткуватися, знущатися, калічити, каменувати (біблійне), катувати, колесувати, мордувати, мучити, нівечити, обезголовлювати, провчати, розправлятися (з ким), розстрілювати, страчувати...  Словник синонімів Вусика
5. карати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Завдавати кари, накладати кару, покарання за що-небудь. 2》 Завдавати мук, тортур; мучити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. карати — КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм.  Словник синонімів української мови
7. карати — КАРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. Завдавати кари, накладати кару, покарання за що-небудь. — Не буду вас карать громами; По п’ятах виб’ю чубуками, Олимп заставлю вимітать (Котл.  Словник української мови в 11 томах
8. карати — Кара́ти, -ра́ю, -єш гл. Наказывать, карать. Було тобі знати, як Байду карати: було Байді голову істяти. н. п. Доля карає і вельможного, і неможного. Ном. № 1729. Мене, браття, милосердний Господь б'є й карає: хлібом і сіллю, скотиною і дитиною. Грин. III.  Словник української мови Грінченка