Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

караїм

Караї́м, -ма; -ї́ми, -мів

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. караїм — караї́м іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. караїм — кара́їм знев. українець (у мовленні поляків початку XX ст.)(ст): Хто з українських хлопців у Львові хотів навчитися якогось ремесла, мусів на власну руку шукати собі якогось майстра, щоб прийняв його на науку; але це було надзвичайно тяжко...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. караїм — КАРАЇ́М див. караї́ми.  Словник української мови в 11 томах