караїм
Караї́м, -ма; -ї́ми, -мів
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- караїм — караї́м іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- караїм — кара́їм знев. українець (у мовленні поляків початку XX ст.)(ст): Хто з українських хлопців у Львові хотів навчитися якогось ремесла, мусів на власну руку шукати собі якогось майстра, щоб прийняв його на науку; але це було надзвичайно тяжко... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- караїм — КАРАЇ́М див. караї́ми. Словник української мови в 11 томах