караїм

кара́їм знев. українець (у мовленні поляків початку XX ст.)(ст): Хто з українських хлопців у Львові хотів навчитися якогось ремесла, мусів на власну руку шукати собі якогось майстра, щоб прийняв його на науку; але це було надзвичайно тяжко, бо поляки-майстри без зміни “метрики” не хотіли karaimów до себе приймати, а своїх українських майстрів було у Львові мало (Шах)|| = гайдамака