1. Орфографічний словник української мови

караїм

караї́м

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. караїм — кара́їм знев. українець (у мовленні поляків початку XX ст.)(ст): Хто з українських хлопців у Львові хотів навчитися якогось ремесла, мусів на власну руку шукати собі якогось майстра, щоб прийняв його на науку; але це було надзвичайно тяжко... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  2. караїм — Караї́м, -ма; -ї́ми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. караїм — КАРАЇ́М див. караї́ми. Словник української мови в 11 томах