Значення в інших словниках
-
карбід —
карбі́д іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
карбід —
-у, ч., хім. Речовина, що утворюється внаслідок сполучення металу або неметалу з Карбоном.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
карбід —
(карбід кальцію) СаС2, неорганічна сполука, тугоплавка тверда речовина; застосовують у промисловості для одержання ацетилену (реакція з водою) і ціанаміду кальцію — добрива (реакція з азотом).
Універсальний словник-енциклопедія
-
карбід —
КАРБІ́Д, у, ч., хім. Речовина, що утворюється внаслідок сполучення металу або металоїду з вуглецем. При високих температурах вуглець вступає в реакції сполучення з багатьма металами, утворюючи так звані карбіди металів (Хімія, 9, 1956, 109)...
Словник української мови в 11 томах