карикатура —
карикату́ра іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
карикатура —
(комічна подібність) пародія, (з перебільшеним контрастом) гротеск; (хто) П. потвора, опудало.
Словник синонімів Караванського
карикатура —
-и, ж. 1》 Малюнок, що зображує кого-, що-небудь у навмисне спотвореному, смішному вигляді. || Про сатиричне або гумористичне зображення явищ дійсності засобами інших видів мистецтва, а також про твори такого характеру. 2》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
карикатура —
карикату́ра (італ. caricatura, від caricare – перевантажувати, перебільшувати) 1. Сатиричний або гумористичний малюнок загостреного критично-викривального характеру. 2. Переносно – смішне наслідування, перекручування оригіналу.
Словник іншомовних слів Мельничука
карикатура —
КАРИКАТУ́РА (малюнок, що зображує когось, щось у навмисне спотвореному, смішному вигляді), ШАРЖ. Молоденький тракторист Левко з буйним чубом дивився на карикатуру Ніни в бойовому листку (Є. Кравченко); То була маленька папочка з малюнками — дружніми шаржами (Д. Ткач).
Словник синонімів української мови
карикатура —
КАРИКАТУ́РА, и, ж. 1. Малюнок, що зображує кого-, що-небудь у навмисне спотвореному, смішному вигляді. На другий день в колгоспній стінгазеті красувалася карикатура: лежить на рядні під грушею Павло Подушка...
Словник української мови в 11 томах