карикатура

(комічна подібність) пародія, (з перебільшеним контрастом) гротеск; (хто) П. потвора, опудало.

Значення в інших словниках

1. карикатура — карикату́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. карикатура — -и, ж. 1》 Малюнок, що зображує кого-, що-небудь у навмисне спотвореному, смішному вигляді. || Про сатиричне або гумористичне зображення явищ дійсності засобами інших видів мистецтва, а також про твори такого характеру. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. карикатура — карикату́ра (італ. caricatura, від caricare – перевантажувати, перебільшувати) 1. Сатиричний або гумористичний малюнок загостреного критично-викривального характеру. 2. Переносно – смішне наслідування, перекручування оригіналу.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. карикатура — КАРИКАТУ́РА (малюнок, що зображує когось, щось у навмисне спотвореному, смішному вигляді), ШАРЖ. Молоденький тракторист Левко з буйним чубом дивився на карикатуру Ніни в бойовому листку (Є. Кравченко); То була маленька папочка з малюнками — дружніми шаржами (Д. Ткач).  Словник синонімів української мови
5. карикатура — Карикату́ра, -ри; -ту́ри, -ту́р  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. карикатура — КАРИКАТУ́РА, и, ж. 1. Малюнок, що зображує кого-, що-небудь у навмисне спотвореному, смішному вигляді. На другий день в колгоспній стінгазеті красувалася карикатура: лежить на рядні під грушею Павло Подушка...  Словник української мови в 11 томах