карикатура
КАРИКАТУ́РА, и, ж.
1. Малюнок, що зображує кого-, що-небудь у навмисне спотвореному, смішному вигляді.
На другий день в колгоспній стінгазеті красувалася карикатура: лежить на рядні під грушею Павло Подушка, замість голови в нього макітра вареників (Вишня, І, 1956, 428);
По той бік стежки.. була вітрина комсомольської сатири з смішними карикатурами та віршиками (Дмит., Наречена, 1959, 193);
// Про сатиричне або гумористичне зображення явищ дійсності засобами інших видів мистецтва, а також про твори такого характеру.
2. перен. Невдале наслідування, смішне, спотворене відображення кого-, чого-небудь; потвора, опудало.
Вставши і вмившись, він звелів подавать самовар, ..потім причепуривсь перед дзеркалом, трохи не плюнув на свою покривлену карикатуру в дзеркалі (Н.-Лев., І, 1956, 584);
Тюремний шпиталь — се лише тінь, карикатура звичайного шпиталю (Фр., IV, 1950, 178);
— Твій вік доходить до роздоріжжя і має вибрати: або статечність старості, або карикатуру спізненої молодості! (Вільде, Винен.., 1959, 47).
Словник української мови (СУМ-11)