карий
КА́РИЙ, а, е. Темно-брунатний (про очі).
Ой зоре! зоре!..Чи очі карі тебе шукають На небі синім? Чи забувають? (Шевч., II, 1953, 20);
Христя помилувалася його.. карими очицями, чорними бровенятами (Мирний, III, 1954, 150);
В неї очі карі та глибокі, вся вона і ніжна, і струнка (Сос., I, 1957, 206);
// Гнідий (про масть коней).
Карий кінь нетерпляче перебирав ногами (Галан, Гори.., 1956, 9);
// у знач. ім. ка́рий, рого, ч. Кінь такої масті.
[Незнайомий:] Подивися там, чи не намуляна шия у карого, бо чогось він увесь час мотав головою (Вас., III, 1960, 203).
Словник української мови (СУМ-11)