картеч —
карте́ч іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
картеч —
-і, ж. 1》 Шріт великого розміру для рушниці. 2》 Артилерійський снаряд, розрахований на стріляння з невеликої віддалі й наповнений кулями, що широко розсипаються під час пострілу. || Кулі з такого снаряда.
Великий тлумачний словник сучасної мови
картеч —
КАРТЕ́Ч, і, ж. 1. Шріт великого розміру для рушниці. Ви бистрим оком соколиним Щораз вимірюєте вмить, Де слід ударить бекасиним. Де треба і картечі вжить (Рильський, III, 1961, 93); — Ану, хлопці. До опачин! Набивай гаківниці картеччю!...
Словник української мови в 11 томах