картеч

карте́ч

-і, ж.

1》 Шріт великого розміру для рушниці.

2》 Артилерійський снаряд, розрахований на стріляння з невеликої віддалі й наповнений кулями, що широко розсипаються під час пострілу.

|| Кулі з такого снаряда.

Значення в інших словниках

1. картеч — карте́ч іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. картеч — Карте́ч, -чі, -чі, -те́ччю і карте́ча, -чі, -чі, -чею; -те́чі, -те́ч  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. картеч — КАРТЕ́Ч, і, ж. 1. Шріт великого розміру для рушниці. Ви бистрим оком соколиним Щораз вимірюєте вмить, Де слід ударить бекасиним. Де треба і картечі вжить (Рильський, III, 1961, 93); — Ану, хлопці. До опачин! Набивай гаківниці картеччю!...  Словник української мови в 11 томах