квакання —
ква́кання іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
квакання —
-я, с. Дія за знач. квакати та звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
квакання —
КВА́КАННЯ, я, с. Дія за знач. ква́кати і звуки, утворювані цією дією. [Горнов:] Отоді то вже запевне довідаєшся, що краще: чи ніч з жаб'ячим кваканням, чи... (М. Кропивницький); Бесідник скінчив, і по цілім .. ставку розляглися нараз ..
Словник української мови у 20 томах
квакання —
КВА́КАННЯ, я, с. Дія за знач. ква́кати та звуки, утворювані цією дією. [Горнов:] Отоді то вже запевне довідаєшся, що краще: чи ніч з жаб’ячим кваканням, чи… (Кроп., І, 1958, 391); Бесідник скінчив, і по цілім.. ставку розляглися нараз.. рехкання і квакання (Мак., Вибр., 1954, 135).
Словник української мови в 11 томах
квакання —
Квакання, -ня с. Кваканье.
Словник української мови Грінченка