квакання
Ква́кання, -ння, -нню, -нням
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- квакання — ква́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- квакання — -я, с. Дія за знач. квакати та звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квакання — КВА́КАННЯ, я, с. Дія за знач. ква́кати і звуки, утворювані цією дією. [Горнов:] Отоді то вже запевне довідаєшся, що краще: чи ніч з жаб'ячим кваканням, чи... (М. Кропивницький); Бесідник скінчив, і по цілім .. ставку розляглися нараз .. Словник української мови у 20 томах
- квакання — КВА́КАННЯ, я, с. Дія за знач. ква́кати та звуки, утворювані цією дією. [Горнов:] Отоді то вже запевне довідаєшся, що краще: чи ніч з жаб’ячим кваканням, чи… (Кроп., І, 1958, 391); Бесідник скінчив, і по цілім.. ставку розляглися нараз.. рехкання і квакання (Мак., Вибр., 1954, 135). Словник української мови в 11 томах
- квакання — Квакання, -ня с. Кваканье. Словник української мови Грінченка