квакання
КВА́КАННЯ, я, с. Дія за знач. ква́кати та звуки, утворювані цією дією.
[Горнов:] Отоді то вже запевне довідаєшся, що краще: чи ніч з жаб’ячим кваканням, чи… (Кроп., І, 1958, 391);
Бесідник скінчив, і по цілім.. ставку розляглися нараз.. рехкання і квакання (Мак., Вибр., 1954, 135).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- квакання — ква́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- квакання — -я, с. Дія за знач. квакати та звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квакання — КВА́КАННЯ, я, с. Дія за знач. ква́кати і звуки, утворювані цією дією. [Горнов:] Отоді то вже запевне довідаєшся, що краще: чи ніч з жаб'ячим кваканням, чи... (М. Кропивницький); Бесідник скінчив, і по цілім .. ставку розляглися нараз .. Словник української мови у 20 томах
- квакання — Ква́кання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- квакання — Квакання, -ня с. Кваканье. Словник української мови Грінченка