кицька —
ки́цька іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири ки́цьки розм.
Орфографічний словник української мови
кицька —
-и, ж., розм. Те саме, що кішка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кицька —
КИ́ЦЬКА, и, ж., розм. Те саме, що кі́шка 1, 2. Кицьки дома немає, За мишами ганяє (П. Чубинський); – Хочеш, – запитав Юра в Юзека, – ми підемо на кухню, там наша кицька привела шестеро котенят? (Ю.
Словник української мови у 20 томах
кицька —
КІ́ШКА (самиця кота), КИ́ЦЬКА, КІ́ТКА розм., КИ́ЦЯ пестл. Завелось у палаці ціле котяче царство: коти й кішки й кошенята (Панас Мирний); Ой їхало весілля під зелену грушку, Два коти за свати, а кицька за дружку (коломийка); — Дивіться...
Словник синонімів української мови
кицька —
КИ́ЦЬКА, и, ж., розм. Те саме, що кі́шка. Кицьки дома немає, За мишами ганяє (Чуб., V, 1874, 193); — Хочеш, — запитав Юра в Юзека, — ми підемо на кухню, там наша кицька привела шестеро котенят? (Смолич, II, 1958, 75); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах
кицька —
Кицька, -ки ж. ум. отъ киця.
Словник української мови Грінченка