кицька
КИ́ЦЬКА, и, ж., розм. Те саме, що кі́шка.
Кицьки дома немає, За мишами ганяє (Чуб., V, 1874, 193);
— Хочеш, — запитав Юра в Юзека, — ми підемо на кухню, там наша кицька привела шестеро котенят? (Смолич, II, 1958, 75);
*У порівн. Вона [жінка] в нього догадлива, ревнива і дряпається, мов кицька (Стельмах, Хліб.., 1959, 271).
Словник української мови (СУМ-11)