кицька
КИ́ЦЬКА, и, ж., розм.
Те саме, що кі́шка 1, 2.
Кицьки дома немає, За мишами ганяє (П. Чубинський);
– Хочеш, – запитав Юра в Юзека, – ми підемо на кухню, там наша кицька привела шестеро котенят? (Ю. Смолич);
– Ти б хоч дiрку залатав, там така, що кицька пролiзе (Є. Гуцало);
Хижа пантера втягла гострі кігті й перетворилася на миролюбну кицьку, яка ніжно горнулася до господаря (О. Авраменко, В. Авраменко);
* У порівн. Хлопець спритно, мов кицька, стрибнув і вчепився за гілляку (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)