клерикал

Клерика́л, -ла; -ка́ли, -лів

Значення в інших словниках

1. клерикал — клерика́л іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. клерикал — -а, ч. 1》 Представник церкви, що має духовний сан. 2》 Прибічник клерикалізму; член клерикальної партії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клерикал — КЛЕРИКА́Л, а, ч. 1. Церковнослужитель, що має духовний сан; священнослужитель. Хотiв би не на вигонi просвiщати малечу, а переступити порiг школи. Та чи дозволять клерикали – круги темряви? (І. Пільгук); Вихованець духовних навчальних закладів, І.  Словник української мови у 20 томах
4. клерикал — клерика́л (від лат. clericalis – церковний) 1. Представник церкви, що має духовний сан. 2. Прихильник клерикалізму, член клерикальної партії.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. клерикал — КЛЕРИКА́Л, а, ч. Прибічник клерикалізму; член клерикальної партії. Ті книжки, на які у Вас нападають клерикали, найбільше вподобались мені (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах