клерикал

КЛЕРИКА́Л, а, ч.

1. Церковнослужитель, що має духовний сан; священнослужитель.

Хотiв би не на вигонi просвiщати малечу, а переступити порiг школи. Та чи дозволять клерикали – круги темряви? (І. Пільгук);

Вихованець духовних навчальних закладів, І. Нечуй-Левицький добре знав життя клерикалів (з наук. літ.);

// Те саме, що духівни́цтво.

Учасники конгресу являли цілковиту суміш думок, переконань, настанов і бажань. Соціалісти різних відтінків, анархісти, буржуазні пацифісти і навіть клерикали (О. Іваненко).

2. Прихильник клерикалізму; член клерикальної партії.

Вона й забулась, що хазяйка та й її мама дуже богобоящі й трохи навіть клерикали (І. Нечуй-Левицький);

Ті книжки, на які у Вас нападають клерикали, найбільше вподобались мені (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. клерикал — клерика́л іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. клерикал — -а, ч. 1》 Представник церкви, що має духовний сан. 2》 Прибічник клерикалізму; член клерикальної партії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клерикал — клерика́л (від лат. clericalis – церковний) 1. Представник церкви, що має духовний сан. 2. Прихильник клерикалізму, член клерикальної партії.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. клерикал — Клерика́л, -ла; -ка́ли, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. клерикал — КЛЕРИКА́Л, а, ч. Прибічник клерикалізму; член клерикальної партії. Ті книжки, на які у Вас нападають клерикали, найбільше вподобались мені (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах