клерикальний

КЛЕРИКА́ЛЬНИЙ, а, е.

Стос. до клерикалізму й клерикалів.

Барвінський чує, що під ним ґрунт усувається, і збирає собі яку-небудь партію, хоч би клерикальну (М. Коцюбинський);

На перешкоді розвиткові української мови стояла і західноукраїнська клерикальна інтелігенція, яка відстоювала вчений ''руський язик'', тобто в основі своїй церковнослов'янську мову (В. Русанівський);

У боротьбі проти поширення клерикальної літератури Леся Українка створює ряд популярних брошур (з наук.-попул. літ.);

// Власт. клерикалам.

Стась .. мусив провадити дуже пісну церковну розмову, підбираючись під клерикальний тон своїх тіточок та пісний тон ксьондза (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. клерикальний — клерика́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. клерикальний — -а, -е. Стос. до клерикалізму й клерикалів. || Власт. клерикалам. Клерикальний дух. Клерикальна держава — форма організації державної влади, за якої церковна ієрархія впливає на політику держави і всі сфери громадського життя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клерикальний — Церковний  Словник чужослів Павло Штепа
4. клерикальний — Клерика́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. клерикальний — КЛЕРИКА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до клерикалізму й клерикалів. Барвінський чує, що під ним грунт усувається, і збирає собі яку-небудь партію, хоч би клерикальну (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах